БУЛАТ БОЛОТ (salatau) wrote,
БУЛАТ БОЛОТ
salatau

9.03.2018 - 204-та річниця від дня народження Великого Кобзаря

204-та, Карл!
А 10 березня - 157-ма річниця його смерті.
І не нада тут ляля́ про Австроугорщину та іншіх незваних творців українського народу!
Этот ПИН-код совсем не тот.

Все фото из открытых источников.

Все фото из открытых источников.

Все фото из открытых источников.

Все фото из открытых источников.


Портреты Великого Кобзаря
на
украинских купюрах
в 100 гривень
1995 и 2005 гг
выпуска
аверс и реверс
соответственно.
В связи с чем позвольте ещё раз представить уважаемой публике 2 интересныx исследования об истоках и сути украинского национализма:
  1. Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма
  2. Евромайдан и погибельная актуальность Кобзаря
Что касается меня, то я проучился 10 лет в украинской школе в 1958-68 гг в 20 км от Днепропетровска и прекрасно помню это золотое время. Как сейчас помню со школьной скамьи стихи классика украинской советской поэзии Максима Рильського (как и многих других, в т.ч. Тычыну, Сосюру, Шевченко, буквально наизусть):

СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР

Благословен той день i час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тараc
Малими босими ногами,
[Spoiler (click to open)]Земля, яку скропив Тарас
Дрiбними росами-сльозами.
Благословенна в болях ран
Степiв широчина бездонна,
Що, як зелений океан,
Тече круг бiлого Херсона,
Що свiй дiвочий гнучий стан
До днiпрового тулить лона.
Благословенна ти в вiках,
Як сонце наше благовiсне,
Як вiщий бiлокрилий птах,
Печаль i радiсть наша, пiсне,
Що мужнiсть будиш у серцях,
Коли над краєм хмара висне.
Благословеннi ви, слiди,
Не змитi вiчностi дощами,
Мандрiвника Сковороди
З припорошiлими саквами,
Що до цiлющоï води
Простує, занедбавши храми;
Благословен мечiв ясних
Огонь, отчизни охорона,
Iржання коней бойових,
Морських походiв даль солона,
I Енеïди владний смiх,
Полтави тихоï корона,
Гаряча дума Кобзаря,
Що i в огнi не спопелiє,
I молоток Каменяра,
I струни Лисенка живiï,
I слави золота зоря
Круг Заньковецькоï Марiï!
I труд, i пiт благословен,
Життя рясного виногради,
I при дорозi зелен клен,
I свiтло мудроï лампади,
I майво збратаних знамен
Навкруг Кремлiвськоï огради.
Благословенна синь озер,
I Псло, i повiв рути-м'яти,
Народу генiй, що не вмер,
Не вмре вiд жодноï гармати,
У гронi свiтлому сестер
Благословенна наша мати.
Благословеннi ви, брати,
Що в сяйвi дружби i свободи
Йдете до спiльноï мети,
На яснi зорi й тихi води,
Благословен i славен ти,
Росiйський смiливий народе!
Хто може випити Днiпро,
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре,
Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе?
Настане день, настане час —
I розiллється знов медами.
Земля, що освятив Тарас
Своïми муками-дiлами,
Земля, що окрилив Тарас
Громовозвукими словами.
Хiба умерти можна ïй,
В гарячiй захлинутись кровi,
Коли на справедливий бiй
Зовуть i дерева в дiбровi,
Коли живе вона в мiцнiй
Сiм i великiй, вольнiй, новiй?
Хiба ïй можна одцвiсти,
Коли зоря горить рожева,
Коли шумлять-дзвенять свiти
Вiд рику раненого лева,
Лисицi брешуть на щити
I кличе див поверху древа!
Хто золоту порве струну,
Коли у гуслях — дух Боянiв,
Хто димний запах полину
Роздавить мороком туманiв,
Хто чорну витеше труну
На красний Киïв наш i Канiв?
Нi! Сили на землi нема
I сили на землi не буде,
Щоб потягти нас до ярма,
Щоб потоптати нашi груди,
Бо Партiя бiля керма
Стоïть, радянськi, вiльнi люди.
Гримить Днiпро, шумить Сула,
Озвались голосом Карпати,
I клич подiльського села
В Путивлi, сивому чувати.
Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривдi подолати?
О земле рiдна! Знаєш ти
Свiй шлях у бурi, у негодi!
Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть рiки ясноводi!..
Лисицi брешуть на щити,
Та сонце устає — на Сходi!
1941 p.


Вот уж воспел так воспел! Получается даже, что рі́дна ма́тір (родная мать) - это и есть земля, яку сходив Тарас малими босими ногами...
А яку не сходив???

Кстати, Максы́м Тад́эйовыч Рыльськый (так по-украински) сделал прекрасный перевод "Орлеанской Девственницы" Вольтера на украинский язык. Вот ЗДЕСЬ (кликабельно) был (и куды-то делся) шикарный пдф текст. А на русский язык адекватно и даже полностью ее так и не перевели...

Но вернёмся к украинскому национализму и его крёстным отцам, к Великому Кобзарю прежде всего. А ведь все на Украине, и прежде всего художественная элита, всЁ прекрасно о Шевченко и о себе знали и понимали, и маскировали. И вешали старшему брату москалю лапшу на уши про дружбу, про Переяславську Раду, про Сковороду, про Кремль и родную партию...

Про два кольори - основные цвета бандеровского флага...

Вот в советское время на ура пел прославленный Дмытро́ Гнатю́к (г читать как латинское h в известной фразе homo homini lupus est. Эст, эст, не верьте сладкоголосым гуманистам!):


Кстати, ведущий концерта - Андрій Середа. По крайней мере очень похож. Цілуються. А в зале сидит и махает лапкой знакомым мой наставник ещё по Украине знаменитый редактор "Огонька" Виталий Коротич.

А вот "Два кольори" виконує сам Андрій Середа:



И многие ждали своего часа...

Тот же Дмитро Павличко, дай Бог йому здоров’я, - автор слов "Два кольори" и других чудесных песен, написал ещё много чего. Например:

ВУЛИЦЯ ДЖОХАРА ДУДАЄВА У ЛЬВОВІ

Зайди в цю вуличку, зайди
І поклонися низько.
Це так далеко від біди,
Та ні — це дуже близько.

Не чути гуркоту гармат,
Що б’ють в чеченські мури,
Та чути, як московський кат
Стріляє в скронь Петлюри.

Не чуть, як тисне на курок
Той, що не має пальця,
Та чути знов останній зойк
Євгена Коновальця.

Не чути, як горить Бамут,
Як стогнуть бетеери,
Та чути, як в землі десь тут
Пульсує кров Бандери.

Так что кроме и даже до самого Бандеры были подбандерки, явные, тайные и не очень. Кстати, само слово бандэра на западноукраинском языке означает знамя.

А братский русский народ, пожалуй, до сих пор верит идеологическим бредням добросовестных замполитов, которые врали-врали, да и сами в свой брёх поверили и теперь очень удивляются на масштабную украинскую русофобию, так и не вникнув в суть духовного завещания светочей украинской нации своему народу.

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

"І вражою злою кров’ю" - это нашей кровью, товарищи москали! А вы на чью подумали?

Не думать, а знать надо! Знать ВСЁ! И действовать.

Угу.
© Salatau :( 2018



Типичная западно-украинская мелодия:

Відеоряд з української художньої стрічки 1959 року "Олекса Довбуш", знятої кіностудією ім. О.Довженка. Режисер Віктор Іванов.
Правильно, правильно, в роли Довбуша - Афанасий Кочетков.
Один из вариантов текста:
[Spoiler (click to open)]Ой по-під гай зелененький

Ходить Довбуш молоденький

На ніженьку налягає,
Топірцем ся підпирає.

Ой, ви, хлопці, свистом-свистом,
Засипає стежки листом.

Ой, ви, хлопці, бігом-бігом,
Замітає стежки снігом.

Аби Кути не минути,
До Космача повернути.

До Космача, та й до Дзвінки,
До Штефанової жінки.

Добрий вечір, Штефанова!
Чи вечеря вже готова?

А вечеря не готова,
Бо Штефана нема вдома.

Він поїхав петлювати,
Мабудь буде ночувати .

Штефан пішов на роботу,
Повернеться у суботу.

Чи будеш нам відкривати?
Чи самим ся добувати?

В мене двері тисовії,
На них замки сталевії.

Не поможуть замки твої,
Як підставлю плечі свої.

Довбуш начав налягати,
Стали двері ся ламати.

Довбуш двері відкриває,
(Довбуш плечі підкладає,)
Штефан в Довбуша стріляє.

Як устрілив в праве плече,
А з лівого кровця тече.

Бо знав добре поціляти,
Довбуш буде помирати.

Ой, ви, хлопці, ой, ви мої,
Візьміть мене з хати тої.

Ой, ви, хлопці, ви, молодці,
Беріть мене на топорці.

Беріть мене на топори,
Занесіть мя в чорні гори.

Занесіть мя в Верховину,
Де родився, там най згину.

Там родились тато й мати,
Там я буду спочивати.

Сріблом-златом поділіться,
Та й за мною не журіться.

Штефанові дайте мірку,
Бо я любив його жінку.

Штефанисі дайте сала,
Бо вона мене кохала.

Тай топірці занехайте,
Крови більш не проливайте.

Бо кров людська - не водиця,
Проливати не годиться.

Як будемо ґаздувати,
Жінкам правди не казати!

Не журіться, пане-браття, -
Ще повстане Прикарпаття!

Ой, попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький.


"Тай топірці занехайте,
Крови більш не проливайте.
Бо кров людська - не водиця,
Проливати не годиться"...


Слухав би й слухав...
Їй Бо!..

И вот сюда сюда можно заглянуть...


Ну а СЮДЫ́, особенно недовольным совецкой властю и прочим нихарошым людя́м, можно и не заглядувать.

Ну а СЮДЫ– тем более.

Tags: бандера, два кольори, довбуш, знать понимать уметь, кобзон, нацизм, национализм, песнь акына, украина, шевченко
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo salatau july 28, 2013 18:33 10
Buy for 20 tokens
"...Растрэллы ещё будут. Есть кого. Есть кому..." А шо: не?... Русского хлебом не корми, а дай збежать на Запад, хоть там пожить спокойно, без революций и пятилеток, и прочего вставания с колен... Там русскому как-то поспокойнее, он чувствует себя человеком, даже если он чужой и многое потерял.…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments